“Кажуть, ніколи не можна дивитися,
як коректують фотографії та пишуть закони”
Олександр Кісіль — фотограф.
Марина Брусніцина — адвокат.
Олександр Кісіль: Сучасний світ — це тісне сплетіння різносторонніх та різнопланових товарів та послуг. Жоден бізнес не може існувати відокремлено від споживачів чи іншого бізнесу та приносити прибуток. Становлення партнерських відносин між двома суб'єктами відбувається у трьох сферах: майнова (фінансова), організаційна та юридична. Якщо перші дві можуть існувати у міліонах варіацій, то третя чітко регулюється чинним законодавством. Фотографія не виключення з правил.
Натискаючи на кнопку спуску затвору фотоапарату виникають юридичні правовідносини. А фотографи часто зіштовхуються з висловлюваннями “Не знімайте це, не знімайте то, не знімайте мене”. Чи законні такі вимоги? Якими законодавчими актами регулюються права фотографів в Україні?
Марина Брусніцина:
На мою думку, це дуже спірне питання. В процесі зйомки потрібно розуміти де вона проходить, чи це публічне місце, чи ні. А от розповсюджувати або опубліковувати такі фотографії без належного оформлення прав я би категорично не рекомендувала!
Як Ви вірно зазначили, авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Відповідно до міжнародних нормативно-правовіих актів, до якої приєдналася Україна та статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі - Закон) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, охороняються як об'єкти авторського права.
Ні в Законі, ні в міжнародних нормативно-правових актах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, немає визначення терміну «фотографічний твір».
Відповідно до ч. 1, 5 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
Олександр:
А що ж до комерційної фотографії. Зараз існує оманливе ствердження, що авторське право на фотографію належить замовнику фотосесії. Кому ж насправді належить авторське право на фотографію?
Марина:
Фотографія це власність фотографа, а от зображена людина, має передавати свої права на розповсюдження такої фотографії. Для цього необхідно передати права на підставі ліцензійних договорів.
Олександр:
Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що авторське право на фотографію завжди залишається за фотографом. І на основі договору він лише передає право на використання фотографій замовнику?
Марина:
Існують різні шляхи та можливості передавати права, їх можна передати в повному обсязі або частково.
Що я маю на увазі, так, до майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об’єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Кодексом та іншим законом.
В порядку ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі такого договору.
Законодавством встановлено передання права на опублікування, публічний показ, розповсюдження та відтворення об'єктів авторського права.
Отже, можна передати право на використання свого твору, проте це право можна обмежити (використовувати лише на території України та ін.).
Олександр:
А якщо замовник має бажання розпоряджатися фотографіями повністю самостійно на свій розсуд. Як варто поступити в цій ситуації?
Марина:
Прийняти для себе рішення чи готові ви передати всі свої права замовнику та укласти відповідний договір.
Олександр:
Це надзвичайно важлива інформація. Дякую, Марино. Але ми ще не розглянули один цікавий момент. Як регулюються відносини з людьми, що зображені на фотографіях, які використовуються у комерційних цілях? Як приклад, розміщуються у вільному доступі в мережі Інтернет.
Марина:
Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до п. 9 ч.3 ст. 15 Закону. Крім того, в силу останньої норми таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право.
Олександр:
Перед проведенням фотосесії фотограф та замовник складають технічне завдання на зйомку, що містить основні деталі зйомки, фотографії, які мають бути надані в результаті зйомки та терміни виконання, оплата зйомки. Чи має юридичну силу такий документ?
Марина:
Якщо його скласти з урахуванням всіх істотних умов договору, то для захисту себе.
Отже, будь-який договір може вважатися укладеним лише при умові погодження сторонами всіх його істотних умов, якими вважаються:
предмет договору;
умови, які є необхідними для договорів певного виду;
умови, що заявлені до погодження однією із сторін договору;
умови, що визначені законом як істотні, в залежності від виду Договору.
Проте, я би рекомендувала разом із технічним завданням підписувати і сам Договір про надання послуг.
Олександр:
Припустимо ймовірну ситуацію, що я викрив момент не санкціонованого використання моєї фотографії підприємством? Які кроки я маю прийняти і чим це загрожує підприємству?
Марина:
По-перше, на моїй власній практиці, в мене була така ситуація. В одному з відомих готелів міста Києва, фотограф побачив своє фото на змонтованому ролику, який транслювався в лоббі. Все це він успішно відзняв на відео і звернувся до готелю вже з вимогою компенсації. Як виявилось, автор ролику використав фотографію з Інтернету. Проте власник фото нам право на публічне транслювання свого твору не давав.
Добре, що керівництво готелю прислухалось до думки юристів. В результаті ми підписали договір на використання його фотографії в цьому рекламному ролику та сплати йому певну грошову суму.
Проте все могло скластись і в іншому напрямку.
При створенні фотографії, у фотографа є RAW-файли (електронні оригінальні зображення, які створені ним за допомогою власної цифрової фотокамери), в принципі, вони і є доказом права власності на них, як автора.
По-друге, порушенні будь-якою особою авторських прав, недотриманні передбачених договором умов використання творів, суб'єкти авторського права мають право звертатися до суду з позовом.
Крім того, є можливість подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або виплату компенсацій.
Суд має право постановити рішення, зокрема, про: заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, а також про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. На сьогодні (з 01.09.2020 р.) мінімальна заробітна плата становить 5000,00 грн. Тож, порахуйте.